Розглядаючи ландшафт, варто зупинитися на використанні цього терміна в минулому і в теперішній час, оскільки часто він несе неоднакове смислове на вантаження. Термін “ландшафт”(нім.-Landschaft) у старонімецькій мові вживали уже в VIII ст.( Landschaft), він відповідає латинським термінам “regio”і “provincia” тобто, “terrа”.
Латинське тулмачення означає простір – політичний, природно-географічний, абож демографічний. У Німеччині у XVIII ст. цей термін вживають як економічно-фінансову одиницю.
З XX ст. поняття ландшафт використовують з різним понятійним забарвленням. Щоб якось окреслити береги цього потоку, німецькі вчені Г. Бобек і Я. Шмітьзен(1941) “розклали” географічну субстанцію на три шари:
1.Абіотичний шар обіймає явища неживої природи Землі.
2.Вітальний або життєвий шар обіймає явища живої природи Землі.
3.Інтелектуальний шар, який тією чи іншою мірою (залежно від культури) впливає на шари живої та неживої природи.
Генезис міських ландшафтів все більш і більш цікавить науковців усього світу. Вивчення перетворень природного ландшафту у антропогенний на тлі минулих цивілізацій можна звести до таких напрямків:
1.Дослідження просторового взаємозв‘язку в різні історичні періоди розвитку міста.
2.Встановлення співвідношення між порушеними і непорушеними компонентами ландшафту та виникаючими в зв‘язку з цим диспропорціями їхнього розвитку.
3.Аналіз впливу перетворених ландшафтів на рівень екологічної рівноваги.
Встановлення критеріїв перетворення природного ландшафту вимагає проведення історико-генетичного групування, яке б відбивало вплив домінуючих цивілізацій видозміни стосовно кожної суспільної епохи. Природний ландшафт пройшов три стадії розвитку : первісну, натуральну і культурну. Кожна із цих стадій має внутрішні особливості розвитку.
