Біогеоценотичний покрив міста і приміської зони характеризується різним рівнем окультуреності (гемеробія). Його можна поділити на шість класів: І – агемеробний, ІІ – алігогемеробний, ІІІ – мергемеробний, ІV – еугемеробний, V – полгемеробний, VІ – метагемеробний.
Перша група – природні комплекси, не охоплені господарською діяльністю (первісні ліси, луки, болота). В умовах урбанізованих територій, практично не зустрічаються. Характерним для агемеробної екосистеми є розвинуті вертикальні (радіальні речовинно-енергетичні потоки, інтенсивне нагромадження і розкладання мертвої органічної речовини.
Друга група – це ліси, луки, болота охоплені господарською діяльністю, яка суттєво не змінює структурно-функціональні організації екосистеми. Тут вже починає простежуватись антропогенний вплив.
Третя група – екосистеми з інтенсивним введенням господарства (лісопарки, парки, сінокоси). Які у попередніх біогеценозах, тут переважають вертикальні (радіальні) речовинно-енергетичні канали.
Четверта група – культурні угруповання, керовані людиною. Така структурно-функціональна організація характерна для лісової плантації, саду або пшеничного поля газону чи квітника, виноградника.
П‘ята група – біогеоценди цієї групи посідають особливе місце в біогеоценотичному шарі комплексної зеленої зони міста. Це рослинні угруповання девастованих ландшафтів – кар‘єрів, відвалів, гравіційних та інших насипів залізниць.
Шоста група – екосистема якої може розвиватися залежно від наявності мертвої органічної речовини, якої на даний момент немає, але є нижчі організми готові її створювати.
