Слово “город”, яке знаходимо у стародруках часів Київської Русі, походить від слова “городити”, “огороджувати”. Точніше місто – огороджена укріплена місцевість. Спочатку люди ставили огорожу від хижих звірів потім – від ворогів. У будь-якому випадку загороджену територію сходилися люди, щоб уникнути небезпеки. Там вони осідали і поступово сільське поселення переростало у місто.
Соціальний аспект трансформації села в місто полягає головним чином у формуванні організованого соціального ядра і початку соціального розподілу праці. Стосовно природи, як стверджує Л. Машфред, у містах виявляється тенденція до “зміни, знищення або заміни звичайних умов” місцевості штучними, які посилюють владу людини і створюють ілюзію її повної незалежності від природи.
Виділяють три основних типи історичних міст, які різко відрізняються між собою рівнем урбанізації.
1.давні міста (до IV ст. до н.е.);
2.середньовічні міста (V – середина XVII ст.)
3.міста нового і новітнього часів (із середини XXIII ст. до наших днів).
На рубежі нової ери (230 млн. чол.) окремі міста Стародавнього Сходу досягають величезних розмірів (Вавилон і Олександрія – 500 тис.).