Черви Nereis, личинки комара Сhironomus та ряд інших тварин виповзають на поверхню грунта, коли респіраторні умови в його товщі різко погіршуються. Вибір місця з більш сприятливими умовами дихання спостерігається і у пелагічних тварин, коли вони залишають ділянки водойми з недостатньою концентрацією оксигену.
Універсальна адаптація гідробіонтів до аерації дихальних поверхонь шляхом оновлення контактуючої з ними води. Це оновлення може забезпечуватися:
- природними токами води;
- переміщенням організмів в її товщі;
- завдяки спеціальним дихальним рухам.
Існування в проточній воді – найбільш економічний способі оновлення води навколо організму. Таким способом користуються мешканці річок - черві, личинки одноденок, веснянок та інші організми.
Оновлення води за рахунок поступальних рухів самого організму здійснюється рядом ракоподібних, найпростішими, черв’яками, личинками комах та багатьма іншими тваринами.
Зміна води біля поглинаючих оксиген поверхонь зустрічається у представників усіх типів тварин. Дихальні рухи, які здійснюються усім тілом, притаманні багатьом черв’якам, личинкам комах і деяким рибам. Із зменшенням вмісту оксигену у воді темп дихальних рухів зростає, що сприяє підтриманню необхідного рівня газообміну. Наприклад, личинки Tubifeх не здійснюють дихальних рухів, коли концентрація оксигену становить 5 мг/л, коли ж концентрація падає до 3-1 мг/л, то личинка здійснює 40-48 коливань за 1 хвилину.
