В ряді випадків спостерігається аерація дихальних поверхонь газоподібним оксигеном з його захопленням з атмосфери, підлідних скупчень, повітроносних тканин рослин, із пухирців, що утворюються в товщі води.
Захоплення оксигену із атмосфери здійснюється або шляхом періодичного спливання тварин до поверхні води, або висуванням у повітря спеціальних дихальних трубок. Спливання для захоплення оксигену зустрічається у ряду комах та їх личинок, у молюсків, риб та багатьох інших тварин.
Газоподібним оксигеном гівдробіонти можуть дихати не тільки на поверхні води, але і в її товщі. Так, павуки будують над водою дзвін і заповнюють його повітрям, що приноситься з поверхні. Знаходячись в такому дзвоні, павук довгий час може не спливати для дихання.
Багато тварин, які мешкають на дні, дихають атмосферним оксигеном не спливаючи до поверхні. Наприклад, черв’як Alma emine, який мешкає в мулі, позбавленому оксигена, звичайно поглинає оксиген заднім кінцем тіла із атмосфери. Личинки мухи-криски, які мешкають в мілких, дуже забруднених водоймах, виставляють над водою дихальну трубку до 5 см довжиною при довжині тварини 2 см. Довга дихальна трубка, з одного боку, дозволяє личинкам існувати у воді, майже або повністю позбавленої оксигену, а з іншого – не витрачати час на здобуття оксигену спливанням.
Іноді тварини використовують оксиген, який безпосередньо виділяється рослинами. Так, німфи бабок можуть загортатися в килим із нитчастих водоростей і поглинати оксиген, що ними виділяється.
