До основних її елементів відносять течію, хвилювання й перемішування вод. В річках течії пов’язані з ухилом русла, в озерах і морях викликані іншими причинами. Дуже великий вплив на траєкторію течій оказують сили Каріоліса. Якщо потік рухається проти руху Землі (зі сходу на захід), то його лінійна швидкість падає, центробіжна сила зменшується і потік зміщується в бік полюса. В іншому випадку він зміститься до екватору. З цих причин у всіх річок північної півкулі правий берег звичайно більш крутий, ніж лівий, а в південній навпаки.
Рух води має для гідробіонтів пряме і побічне значення. Пряме значення проявляється в переносі пелагічних організмів в горизонтальному напрямку, переміщенні їх по вертикалі і вимиванні бентосних організмів із ґрунту. Побічне значення виявляється через принос їжі і кисню, винос метаболітів, вирівнюванні температурних і гідрологічних градієнтів, а також через вплив на формування грунтів. В областях сильних придонних течій ґрунти більш рухомі, зазнають взмучування, тому донні осади тут не нагромаджуються. Зворотна картина там, де течії слабкі або їх зовсім немає. Рух води гідробіонти сприймають за допомогою рецепторів: риби оцінюють швидкість і напрямок течії органами бічної лінії, ракоподібні – антенулами.
Хвилювання води в основному пов’язане із взаємодією повітряних і водних мас, а в морях – з припливно-відпливними явищами. Рідше виникають сейсмічні хвилі (цунамі), які досягають величезної висоти і великої руйнівної сили.
Перемішування вод спричиняється вітром або зануренням більш густих холодних і солоних вод, а також переміщенням гідробіонтів в товщі води. При цьому велику роль має фільтраційна діяльність водних мешканців – молюсків, ракоподібних, котрі за декілька днів здатні пропустити крізь свої фільтруючі апарати весь об’єм води, в якому вони існують.
