Евриоксидними є, наприклад, більшість прісноводних веслоногих ракоподібних, личинки комара і хірономід та деяких інших двокрилих. Усі вони мешкають як у водоймах, збагачених оксигеном , так і при дуже значному його дефіциті. У евриоксидних організмів нерідко має місце частковий перехід від аеробного обміну речовин до анаеробного. Так, деякі мешканці припливно-відпливної зони, що закопуються в ґрунт або ведуть прикріплений спосіб життя (двостулкові молюски, вусоногі ракоподібні) під час відпливу переходять до анаеробного існування.
До стенооксидних належать гідробіонти або дуже чистих вод, які потребують значної кількості оксигену, або ті, хто мешкають в забруднених водах при вмісті оксигену в декілька десятих мг/л.
Вміст оксигену при низьких температурах, як відомо, вищий, тому умови дихання в водоймах помірних та приполярних зон більш сприятливі, ніж в тропічній зоні. Можливо, що цей факт є однією з причин того, що населення холодних вод за чисельністю особин значно багатше, ніж населення тропіків.
Дихання у водних тварин здійснюється двома основними шляхами:
- усією поверхнею тіла через зовнішні покрови (так зване дифузне дихання);
- за допомогою спеціальних органів – зябер.
Нерідко ці два способи дихання комбінуються (наприклад, у амфібій, риб, деяких личинок комах). Спостерігається і проміжний між цими двома способами тип дихання – через кишечник (у малощетинкових червів, деяких ракоподібних і личинок комах).
