Більшість вторинноводних тварин (личинки комах, легеневі молюски, ссавці) дихають атмосферним повітрям. Періодично вони піднімаються до поверхні водойми і захоплюють повітря, необхідне для дихання. У комах, які дихають атмосферним повітрям, трахейна система відкрита і сполучається з оточуючим середовищем через спеціальні отвори – дихальця або стигми. Стигми часто розташовані на кінці довгих дихальних трубок, наприклад, у личинок комара Culex та мулової мухи. Зазвичай стигми оточені не змочуваними волосками, щетинками, виростами. Коли комаха піднімається до поверхні води, ці щетинки і волоски підхоплюються поверхневою плівкою, котра не дає комасі можливості випірнути і в той же час тримає стигми широко відкритими.
Одна частина комах, які мають відкриту трахейну систему, дихають безпосередньо атмосферним киснем (личинки двокрилих), інша частина (жуки, клопи), а також водяні павуки уносять із собою певний запас повітря, котрий потім поступово витрачається під водою.
У водних ссавців легені у порівнянні з наземними тваринами більш об’ємні, носові отвори, як правило, зсунуті далеко назад і вверх. Це дає можливість тваринам спокійно вбирати атмосферне повітря, не висовуючи з води голову. Водні ссавці можуть залишатися досить довго над водою, наприклад, кашалот – до 1 год.20 хвилин, а беззубі кити – 20-50 хвилин.
У наземних рослин газообмін здійснюється листками через отвори — продихи, число котрих досягає 700 на 1 мм2 листкової поверхні. У занурених водних рослин (елодея, кушир, рдест) листки позбавлені продихів, але епідерміс дуже тоненький і є проникним для газів. Успішному газообміну цих рослин сприяє також збільшення листкової поверхні.
Рослини з плаваючим листям (латаття, глечики, ряска, стрілолист) звичайно мають продихи на верхньому боці листкової пластинки. Кількість продихів у цих рослин дуже значна і іноді досягає 1300 на 1 мм2 поверхні.
