Як екологічний фактор температура впливає на:
- географічне розповсюдження і зональне розподілення гідробіонтів;
- швидкість і характер протікання різних життєвих процесів;
- має сигнальне значення.
Адаптація стенотермних організмів йде двома шляхами: виробляння еврітермності та вибір місць існування зі стійким температурним режимом або така їх зміна, при якій організми уникають впливу граничних температур. Так, більшість безхребетних і риб мігрують восени із холодних вод прибережної зони у відкриті зони водойм, а навесні – у зворотному напрямку. З цією ж метою можуть відбуватися і вертикальні міграції для знаходження оптимальних температурних умов на тій чи іншій глибині.
У багатьох гідробіонтів, які періодично відчувають на собі дії від’ємних температур виробляються адаптації, які запобігають замерзанню соків тіла. В основному вони зводяться до зниження точки замерзання соків і підвищення їх здатності до переохолодження. Завдяки таким адаптаціям більшість організмів прибережної зони витримують зниження температури до -ІО°С. Замерзання соків тіла запобігається вироблянням спеціальних антифризів – глікопротеїдних молекул, які послаблюють структуру льоду так, що він тане. Чим частіші і сильніші періодичні зміни температури в водоймах, тим вище стійкість гідробіонтів до холодових і теплових пошкоджень.
