Літні замори також мають місце і в деяких солонуватих водоймах, наприклад, Азовському та Балтійському морях. В Азовському морі задухи спостерігаються як правило з травня по серпень під час тихої погоди, коли із-за відсутності циркуляції води вміст оксигену в товщі та особливо у дна падає до десятих часток мг в 1 літрі. Зниження концентрації оксигену у дна спричиняється розкладом відмерлих тут водоростей.
Під час задух в масі гине риба та інші гідробіонти, зокрема молюски. У берегів Перу раз в 11-12 років має місце масова загибель зоопланктону і риб внаслідок нестачі оксигену, коли сюди починає підходити тепла екваторіальна течія Ель-Ніньйо.
Зимові задухи на відміну від літніх наступають поступово. Основна їх причина — поглинання оксигену при окисленні донних відкладів, збагачених органічними речовинами. Зимові замори звичайні у водоймах, дно котрих вкрите потужним шаром мулу. В більшості випадків задухи мають місце наприкінці зими і цілий ряд ознак засвідчують про її наближення. Вже при відносно невеликій нестачі оксигену у воді до ополонок та інших джерел атмосферного кисню починають підходити водяні клопи: спочатку Согіхіdае, потім Nера і через декілька днів клопи-гладиші. Значно пізніше у ополонок заявляється риба. Більш витривалі до нестачі оксигену водні жуки: вони підходять до джерел атмосферного оксигену вже при сильній задусі. Усі перелічені комахи дихають атмосферним повітрям. Безперечно, що під час задухи зникає оксиген не тільки розчинений у воді, але й знищуються і всі його підлідні скупчення.
