Більшість викидів проходить через стаціонарні джерела очистки. Аналізуючи очисні споруди міста, слід зазначити, що вони характеризуються зношеністю виробничого потенціалу, а також застарілою технологією.
Очисні споруди через кожні 10-15 років потребують технічного переоснащення. Най новішими є очисні споруди на РЗТО (1991 рік встановлення) гальваніка яких вже протягом двох років відключена у зв‘язку з промисловою кризою і низькою виробничою потужністю.
На інших підприємствах очисні споруди встановлювалися на початку 80-х років і потребують технічного оновлення. На підприємствах деревообробної промисловості та будівельних матеріалів очисні споруди відсутні, в той час, коли викиди даних підприємств становлять 7,6%.
Промисловими підприємствами викидається щорічно близько 150 різноманітних шкідливих інградієнтів, котрі належать до різних класів шкідливості. Поєднання викидів двох джерел забруднення створює загрозливу ситуацію для міського середовища і для життя людини.
