Наукова теорія має окреслені для неї межі застосування, за якими вона має обмежені дії або повністю є непридатною. Межу застосування теорії у тій чи іншій науці визначає більш загальна теорія. Наукова теорія перевіряється за допомогою системи доказів (практикою господарювання тощо).
Таким чином, теорія науки – це система узагальненого знання, пояснення різнобічності подій, ситуацій, що відбуваються у природі чи суспільстві.
Теорія науки безперервно пов’язана з практикою, яка ставить перед пізнанням завдання і вимагає їх вирішення. Тому практика входить органічним елементом до теорії.
Наукова теорія як форма організації знань забезпечує розширення сфери знання за межами безпосереднього спостереження, тому вона відрізняється від простої реєстрації спостережень і характеризується наявністю таких елементів:
• загальних законів і сфери їх застосування, де вона пояснює явища, які відбуваються;
• сфери передбачення невідомих явищ;
• логіко-математичного апарату виведення наслідку із законів;
• визначення концептуальної схеми, без якої неможливе пізнання об’єктів цієї теорії.
| |
