Згідно прогнозів, якщо забруднення гідросфери не почне скорочуватися, то на початку ХХІ ст. людство майже вичерпає запаси прісної води, а до 2230 року – взагалі всі водні ресурси планети (маються на увазі не ресурси води як фізичного тіла, а як біологічно повноцінного середовища життя). Тому людство повинно вдатися до спеціальних заходів щодо охорони водних екосистем, зокрема нормувати надходження забруднюючих речовин до водних об’єктів та забезпечувати очищення стічних вод.
В основі нормування забруднювачів водного середовища лежить поняття гранично-допустимої концентрації (ГДК). ГДК встановлюються в законодавчому порядку або рекомендуються компетентними установами, комісіями як нормативи. Ці нормативи несуть найважливішу функцію стандарту якості води, що має забезпечити здоров’я населення, а також регламентувати скид забруднюючих речовин у водне середовище.
На протязі тривалого часу розробляються та використовуються два види нормування ГДК: гігієнічне та рибогосподарське.
