З врахуванням ГДК шкідливих речовин у місцях водокористування та водовідведення встановлюються гранично допустимі скиди (ГДС) у водні об’єкти. ГДС характеризуються максимально допустимою масою речовин, котрі можуть бути відведені у встановленому режимі за одиницю часу з метою забезпечення норм якості води в контрольному пункті.
Підприємства повинні погоджувати об’єми скидів у водойми з місцевими органами охорони навколишнього природного середовища. Адміністрація підприємства звертається до органів охорони природи з листом-клопотанням, проектом нормативів ГДС забруднюючих речовин, відомостями про підприємство, характеристикою водного об’єкту, списком заходів щодо досягнення ГДС, даними про послідовність контролю за дотриманням ГДС.
Після розгляду проекту нормативів ГДС у водойми забруднюючих речовин за всіма забруднюючими інгредієнтами відділ погодження нормативів та видачі дозволів місцевого органу Мінекобезпеки України видає дозвіл і затверджує ГДС, де вказується перелік та кількість забруднюючих речовин, котрі допускається скидати у водойми, а також затверджує властивості стічних вод та термін дії дозволу.
